Блефароспазм

Що таке блефароспазм?

Доброякісний есенціальний блефароспазм (BEB) — це прогресуюче неврологічне захворювання, що характеризується мимовільними скороченнями та спазмами м’язів повік.

Це форма дистонії — рухового розладу, при якому м’язові скорочення спричиняють тривале закриття повік, посмикування або повторювані рухи. Захворювання зазвичай починається поступово з частішого моргання, яке часто супроводжується подразненням очей.

Інші симптоми можуть включати:

• труднощі з утриманням очей відкритими,
• підвищену чутливість до світла (фотофобію).

Зазвичай спазми виникають протягом дня, зникають під час сну і знову з’являються після пробудження.

З прогресуванням захворювання спазми можуть посилюватися настільки, що повіки залишаються закритими тривалий час, що призводить до значного порушення зору або функціональної «сліпоти».

Важливо зазначити, що така «сліпота» пов’язана виключно з неможливістю відкрити очі, а не з ураженням самих очей.

Блефароспазм може виникати як у чоловіків, так і у жінок, але частіше зустрічається у жінок середнього та старшого віку.

Чи існує лікування?

У більшості випадків методом вибору є ін’єкції ботулінічного токсину, які розслабляють м’язи та зменшують або припиняють спазми.

Інші варіанти лікування включають:

• медикаментозну терапію,
• хірургічне лікування (локальні операції на м’язах повік або глибоку стимуляцію мозку).

Який прогноз?

За умови лікування ботулінічним токсином більшість пацієнтів відчувають значне полегшення симптомів.

Можливі побічні ефекти включають:

• опущення повік,
• затуманення або двоїння зору,
• сухість очей.

Зазвичай ці побічні ефекти є тимчасовими.

Перебіг захворювання може бути різним: воно може прогресувати або поширюватися на сусідні м’язи, залишатися стабільним протягом багатьох років або, у рідкісних випадках, покращуватися самостійно.

Які дослідження проводяться?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту (NINDS) підтримує широкий спектр досліджень захворювань нервової системи, включно з блефароспазмом.

Основна мета цих досліджень — краще зрозуміти механізми розвитку таких розладів і знайти ефективні методи їх профілактики, лікування та, в перспективі, повного виліковування.