Мігрень

Що таке мігрень?

Біль при мігрені часто описують як інтенсивний пульсуючий або биттєподібний біль в одній ділянці голови. Однак мігрень — це значно більше, ніж просто головний біль. За критеріями Міжнародного товариства головного болю діагноз мігрені встановлюють за характером болю, кількістю нападів (щонайменше 5 нападів тривалістю 4–72 години без лікування) та додатковими симптомами, зокрема нудотою і/або блюванням, а також підвищеною чутливістю до світла і звуку.

Мігрень утричі частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, і вражає понад 10 % людей у світі.

Приблизно третина людей може передбачити початок нападу, оскільки йому передує аура — зорові порушення, які можуть проявлятися у вигляді спалахів світла, зигзагоподібних ліній або тимчасової втрати зору.

У людей із мігренню напади зазвичай повторюються та можуть провокуватися різними чинниками, серед яких:

• стрес,
• тривога,
• гормональні зміни,
• яскраве або миготливе світло,
• голод,
• недосипання,
• деякі харчові продукти або речовини.

У частини жінок мігрень може бути пов’язана зі змінами рівня гормонів під час менструального циклу.

Протягом багатьох років учені вважали, що мігрень пов’язана зі звуженням і розширенням кровоносних судин голови. Нині дослідники схиляються до того, що мігрень має генетичну основу.

Чи існує лікування?

Абсолютного лікування мігрені не існує, оскільки її механізми розвитку ще не повністю з’ясовані. Існує два основні підходи до медикаментозного лікування мігрені:

• профілактика нападів,
• полегшення симптомів під час нападу.

Профілактика включає застосування лікарських засобів і зміну поведінкових звичок.

Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило еренумаб (Aimovig) для профілактики мігрені у дорослих. Цей препарат блокує активність кальцитонін-ген-зв’язаного пептиду (CGRP) — молекули, яка бере участь у розвитку нападів мігрені.

FDA також схвалило:

• ласмідитан (Reyvow) для короткочасного лікування мігрені з аурою або без неї,
• уброгепант (Ubrelvy) для негайного лікування мігрені з аурою або без неї.

Препарати, які спочатку були розроблені для лікування епілепсії, депресії або підвищеного артеріального тиску, також можуть бути дуже ефективними для профілактики нападів мігрені.

Також доведено, що ботулотоксин типу А є ефективним для профілактики хронічної мігрені.

До поведінкових методів належать:

• управління стресом,
• фізична активність,
• техніки релаксації,
• біологічний зворотний зв’язок (biofeedback),
• інші методи, спрямовані на зменшення щоденного дискомфорту.

Такі підходи можуть знижувати частоту й тяжкість нападів.

Корисним також є ведення щоденника тригерів мігрені, що допомагає виявити чинники, яких варто уникати. Це може включати:

• корекцію харчування,
• регулярний прийом їжі та достатню гідратацію,
• відміну деяких препаратів,
• встановлення стабільного режиму сну.

Гормональна терапія може допомогти деяким жінкам, у яких мігрень пов’язана з менструальним циклом. Людям з ожирінням і мігренню рекомендується програма зниження ваги.

Для полегшення симптомів під час нападу застосовують:

• суматриптан,
• препарати ерготаміну,
• анальгетики, такі як ібупрофен та аспірин.

Чим раніше розпочато лікування нападу, тим воно ефективніше.

Який прогноз?

Ефективна профілактика та лікування мігрені є надзвичайно важливими. Дані свідчать, що після кожного наступного нападу може підвищуватися чутливість нервової системи, що в деяких людей зрештою призводить до хронічної щоденної мігрені.

За правильного поєднання профілактичних і симптоматичних засобів більшість людей можуть значно зменшити дискомфорт, пов’язаний із цим виснажливим розладом.

У жінок, у яких напади мігрені пов’язані з менструальним циклом, після менопаузи напади часто стають рідшими, а симптоми — менш вираженими.

Які дослідження проводяться?

Дослідники вважають, що мігрень є наслідком фундаментальних неврологічних порушень, спричинених генетичними мутаціями, які впливають на роботу мозку.

Нові наукові моделі допомагають ученим вивчати:

• біологічні каскади, пов’язані з мігренню,
• генетичні компоненти,
• механізми розвитку нападів.

Краще розуміння причин мігрені та процесів, які запускають напади, дасть змогу створювати більш цілеспрямовані препарати для їх запобігання або повного переривання.

Наразі досліджується ефективність таких засобів у лікуванні мігрені:

• магній,
• коензим Q10,
• вітамін B12,
• рибофлавін,
• пижмо дівоче (feverfew),
• білокопитник (butterbur).

У 2010 році дослідники виявили поширену мутацію в гені TRESK, який містить інструкції для певного калієвого іонного каналу.

Калієві канали важливі для підтримання нервової клітини у стані спокою, а їхні мутації можуть призводити до надмірної збудливості клітин, які починають реагувати навіть на значно слабші больові стимули.

Великі генетичні дослідження, подібні до того, яке допомогло виявити TRESK, імовірно, приведуть до відкриття й інших генів, пов’язаних із мігренню.