Пізня дискінезія

Що таке пізня дискінезія?

Пізня дискінезія — це неврологічний синдром, який виникає внаслідок тривалого застосування нейролептичних препаратів. Нейролептики зазвичай призначають при психіатричних розладах, а також при деяких гастроентерологічних і неврологічних станах.

Пізня дискінезія характеризується повторюваними, мимовільними та безцільними рухами.

До проявів цього розладу можуть належати:

• гримасування,
• висовування язика,
• прицмокування губами,
• витягування або стискання губ,
• часте моргання.

Також можуть виникати швидкі рухи:

• рук,
• ніг,
• тулуба.

У деяких людей спостерігаються мимовільні рухи пальців.

Чи існує лікування?

Лікування пізньої дискінезії підбирається індивідуально.

Першим кроком зазвичай є припинення або максимальне зменшення дози нейролептичного препарату, але це можна робити лише під ретельним наглядом лікаря.

Однак у людей із тяжким основним захворюванням такий варіант не завжди можливий.

У частини пацієнтів може допомогти заміна нейролептика на інший препарат.

Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило валбеназин у капсулах для лікування дорослих із пізньою дискінезією.

Препарат тетрабеназин зазвичай є ефективним, але може мати побічні ефекти, які потрібно обговорити до початку лікування.

Також можуть застосовуватися:

• бензодіазепіни,
• клозапін,
• ін’єкції ботулінічного токсину.

Який прогноз?

Симптоми пізньої дискінезії можуть зберігатися ще довго після припинення прийому нейролептичних препаратів.

У багатьох випадках симптоми зникають самостійно, але в деяких людей вони можуть зберігатися невизначено довго.

Які дослідження проводяться?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту (NINDS) проводить і підтримує широкий спектр досліджень рухових розладів, зокрема пізньої дискінезії.

Мета цих досліджень:

• покращити розуміння природи цих розладів,
• знайти ефективні методи лікування,
• розробити способи профілактики,
• і в перспективі — досягти повного виліковування.