Тремор

Що таке тремор?

Тремор — це мимовільний, ритмічний рух м’язів, який проявляється коливальними рухами однієї або кількох частин тіла. Найчастіше тремор виникає в руках, але також може уражати:

• руки,
• голову,
• обличчя,
• голос,
• тулуб,
• ноги.

Зазвичай тремор пов’язаний із порушенням у глибоких структурах головного мозку, які контролюють рухи.

Деякі форми тремору є спадковими й трапляються в родинах, тоді як інші виникають без відомої причини. Іноді тремор є симптомом іншого неврологічного розладу або побічним ефектом певних ліків, але найпоширеніша форма виникає в людей, які загалом є здоровими.

Надмірне вживання алкоголю або синдром відміни алкоголю можуть ушкоджувати певні нервові клітини та спричиняти тремор, особливо в руках. Серед інших причин:

• підвищена активність щитоподібної залози,
• прийом деяких лікарських препаратів.

Тремор може виникати в будь-якому віці, але найчастіше спостерігається у людей середнього та старшого віку.

Існує кілька типів тремору. Один із найпоширеніших — есенціальний тремор (іноді його називають доброякісним есенціальним тремором). Найчастіше уражаються руки, але також можуть бути залучені:

• голова,
• голос,
• язик,
• ноги,
• тулуб.

Тремор голови може проявлятися у вигляді рухів типу «так-так» або «ні-ні». Найчастіше есенціальний тремор починається після 40 років, хоча симптоми можуть з’явитися в будь-якому віці.

Паркінсонічний тремор спричинений ушкодженням структур мозку, що контролюють рухи. Класично він проявляється як рухи рук типу «перекочування пігулки», але також може уражати:

• підборіддя,
• обличчя,
• губи,
• ноги.

Дистонічний тремор виникає у людей будь-якого віку, які мають дистонію — руховий розлад, при якому м’язи стають надмірно активними, спричиняючи патологічні пози або стійкі небажані рухи.

Чи існує лікування?

Для більшості форм тремору повного виліковування не існує. Вибір лікування залежить від точного встановлення причини.

Для лікування паркінсонічного тремору застосовують:

• леводопу,
• препарати, подібні до дофаміну, такі як карбідопа.

Есенціальний тремор може лікуватися:

• пропранололом,
• іншими бета-блокаторами (наприклад, надололом),
• примідоном — протисудомним препаратом.

Дистонічний тремор може реагувати на:

• клоназепам,
• антихолінергічні препарати,
• внутрішньом’язові ін’єкції ботулінічного токсину.

Деяким людям із тремором можуть допомагати транквілізатори.

Хірургічне лікування, зокрема глибока стимуляція мозку, зазвичай застосовується лише тоді, коли тремор є тяжким і не піддається медикаментозній терапії.

Часто рекомендують усунути з раціону чинники, які можуть провокувати тремор, зокрема:

• кофеїн,
• інші стимулятори.

Фізична терапія може допомагати деяким людям:

• зменшити тремор,
• покращити координацію,
• посилити контроль над м’язами.

Який прогноз?

Хоча тремор не є небезпечним для життя, він може викликати значний дискомфорт, сором і ускладнювати виконання щоденних дій, таких як:

• робота,
• купання,
• прийом їжі,
• одягання.

Симптоми есенціального тремору зазвичай посилюються з віком.

Які дослідження проводяться?

Дослідники Національного інституту неврологічних розладів та інсульту (NINDS), що входить до складу Національних інститутів здоров’я США (NIH), працюють над тим, щоб:

• краще зрозуміти функції мозку, які лежать в основі тремору,
• виявити генетичні чинники, що підвищують схильність до тремору,
• розробити нові та ефективніші методи лікування.

Науковці також вивчають структурні та функціональні зміни в мозку за допомогою неінвазивних методів нейровізуалізації.

Інші дослідники прагнуть виявити генетичні аномалії, пов’язані з розвитком есенціального тремору.

Додаткові дослідження NINDS присвячені вивченню впливу етанолу, щоб визначити правильне дозування при есенціальному треморі, а також з’ясувати, чи можуть інші препарати забезпечити подібний ефект без побічних дій алкоголю.