Синдром зап’ясткового каналу

Що таке синдром зап’ясткового каналу?

Синдром зап’ясткового каналу (Carpal Tunnel Syndrome, CTS) — це стан, при якому серединний нерв, що проходить від передпліччя до кисті, здавлюється на рівні зап’ястка.

Зап’ястковий канал — це вузький, жорсткий прохід, утворений кістками та зв’язками в основі кисті, через який проходять серединний нерв і сухожилля, що згинають пальці. Серединний нерв забезпечує чутливість долонної поверхні великого пальця та більшості інших пальців.

Симптоми зазвичай розвиваються поступово і включають:

• оніміння,
• поколювання,
• слабкість у кисті,
• іноді біль у кисті та зап’ястку.

Синдром може ускладнювати виконання повсякденних дій, таких як водіння, читання, утримання дрібних предметів або інша точна робота руками.

У деяких випадках точну причину встановити не вдається. До факторів ризику належать:

• травма або ушкодження зап’ястка з набряком,
• захворювання щитоподібної залози,
• ревматоїдний артрит,
• затримка рідини під час вагітності.

Жінки хворіють приблизно втричі частіше, ніж чоловіки. Захворювання зазвичай виникає у дорослих.

Чи існує лікування?

Початкове лікування зазвичай включає:

• носіння шини (ортеза) вночі для фіксації зап’ястка,
• застосування безрецептурних і рецептурних препаратів, зокрема нестероїдних протизапальних засобів для зменшення болю та набряку,
• ін’єкції кортикостероїдів (наприклад, преднізону).

У більш тяжких випадках може бути рекомендоване хірургічне лікування.

Важливо також лікувати супутні захворювання, такі як діабет або артрит. Деякі альтернативні методи, наприклад йога, можуть зменшувати біль і покращувати силу захоплення кисті.

Який прогноз?

Загалом синдром зап’ясткового каналу добре піддається лікуванню, однак менш ніж у половини пацієнтів після операції функція кисті повністю повертається до норми. Часто зберігаються залишкові симптоми, такі як оніміння або слабкість.

Після операції більшості людей необхідно тимчасово змінити характер роботи на кілька тижнів.

Профілактика та зменшення симптомів включають:

• регулярні вправи на розтягнення,
• часті перерви під час роботи,
• використання шин для підтримки правильного положення зап’ястка,
• правильну поставу та положення рук під час роботи.

Ергономічні зміни на робочому місці можуть зменшити навантаження, хоча не завжди повністю запобігають розвитку синдрому.

Які дослідження проводяться?

Дослідження, підтримані NINDS, спрямовані на вивчення факторів, що призводять до хронічного нейропатичного болю, а також зв’язку між ушкодженням нервів і такими симптомами, як оніміння, біль і втрата функції.

Вчені також досліджують біомеханічні навантаження, які сприяють ушкодженню нервів при синдромі зап’ясткового каналу, щоб покращити методи його лікування та профілактики.

Інші дослідження NIH оцінюють ефективність акупунктури та інших підходів для індивідуалізації лікування, а також вивчають ушкодження тканин при розладах, пов’язаних із повторюваними рухами.