Хлистова травма шиї

Що таке хлистова травма шиї?

Хлистова травма шиї — це ушкодження м’яких тканин шиї, яке також називають розтягненням або перенапруженням шиї. Для цього стану характерний комплекс симптомів, що виникають після ушкодження шиї, зазвичай через різке перерозгинання та згинання.

Найчастіше такий розлад виникає внаслідок автомобільної аварії. Він може включати ушкодження:

• міжхребцевих суглобів,
• міжхребцевих дисків,
• зв’язок,
• м’язів шийного відділу,
• нервових корінців.

Симптоми, зокрема біль у шиї, можуть з’явитися одразу після травми або через кілька днів.

Окрім болю в шиї, можливі й інші прояви:

• скутість у шиї,
• ушкодження м’язів і зв’язок (міофасціальні ушкодження),
• головний біль,
• запаморочення,
• аномальні відчуття, такі як печіння або поколювання (парестезії),
• біль у плечах або спині.

У частини людей також виникають когнітивні, соматичні або психологічні симптоми, зокрема:

• погіршення пам’яті,
• труднощі з концентрацією,
• нервозність або дратівливість,
• порушення сну,
• втома,
• депресія.

Чи існує лікування?

Лікування хлистової травми шиї може включати:

• знеболювальні препарати,
• нестероїдні протизапальні засоби,
• антидепресанти,
• міорелаксанти,
• шийний комірець (зазвичай його носять 2–3 тижні).

Також можуть призначатися:

• вправи для відновлення обсягу рухів,
• фізична терапія,
• шийне витягнення.

Додаткове застосування тепла може допомагати зменшити м’язову напругу.

Який прогноз?

Загалом прогноз у людей із хлистовою травмою шиї є сприятливим.

Біль у шиї та голові зазвичай минає протягом кількох днів або тижнів. Більшість пацієнтів одужують протягом 3 місяців після травми, хоча в частини людей можуть зберігатися залишковий біль у шиї та головний біль.

Які дослідження проводяться?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту (NINDS) проводить і підтримує дослідження травматичних розладів, зокрема хлистової травми шиї.

Більшість цих досліджень спрямовані на:

• поглиблення наукового розуміння таких станів,
• пошук способів їх профілактики,
• удосконалення методів лікування.