Синдром грудного виходу

Що таке синдром грудного виходу?

Синдром грудного виходу (TOS) — це узагальнювальний термін, який охоплює три пов’язані синдроми, що виникають через здавлення нервів, артерій або вен у нижній частині шиї та верхній частині грудної клітки й спричиняють біль у руці, плечі та шиї.

Більшість лікарів вважають, що TOS виникає через здавлення плечового сплетення або підключичних судин у вузьких анатомічних просторах між основою шиї, пахвовою ділянкою та рукою. Водночас щодо діагностики й лікування цього стану досі існують значні дискусії.

Діагностику TOS ускладнює те, що подібні симптоми можуть спостерігатися і при інших станах, зокрема:

• ушкодженнях ротаторної манжети плеча,
• шийних дискових порушеннях,
• фіброміалгії,
• розсіяному склерозі,
• комплексному регіонарному больовому синдромі,
• пухлинах сиринкса або спинного мозку.

Іноді синдром грудного виходу можна запідозрити вже під час фізикального огляду за наявності:

• болючості в надключичній ділянці,
• слабкості або відчуття «поколювання» при піднятті рук,
• слабкості в п’ятому пальці руки,
• збліднення долоні однієї або обох рук, коли людина піднімає руки над плечима, витягнувши пальці догори.

Симптоми TOS залежать від його типу.

Нейрогенний TOS має характерну ознаку — кисть Джилліатта–Самнера, при якій спостерігається виражена атрофія м’язів у ділянці основи великого пальця.

Інші симптоми можуть включати:

• парестезії (поколювання або оніміння) в пальцях і кисті,
• зміну кольору кисті,
• холодність кисті,
• тупий ниючий біль у шиї, плечі та пахвовій ділянці.

Венозний TOS може проявлятися:

• блідістю,
• слабким або відсутнім пульсом в ураженій руці,
• холодною на дотик рукою,
• більш блідим кольором ураженої руки порівняно з неураженою.

Артеріальний TOS найчастіше проявляється:

• зміною кольору кистей і пальців,
• підвищеною чутливістю до холоду,
• набряком,
• відчуттям важкості,
• парестезіями,
• погіршенням кровообігу в руках, кистях і пальцях.

Загалом симптоми можуть включати:

• оніміння,
• поколювання,
• біль,
• набряк кінцівки та пальців,
• слабкість у шиї або руці.

Причин TOS багато, серед них:

• фізична травма,
• анатомічні особливості,
• пухлини, що здавлюють нерви,
• порушення постави,
• вагітність,
• повторювані рухи руками та плечима, наприклад під час занять деякими видами спорту.

Синдром грудного виходу частіше трапляється у жінок. Зазвичай симптоми з’являються у віці від 20 до 50 років.

Для підтвердження або виключення діагнозу лікарі часто рекомендують:

• дослідження нервової провідності,
• електроміографію,
• методи візуалізації.

Чи існує лікування?

Лікування зазвичай починається з:

• спеціальних вправ,
• фізичної терапії,

які спрямовані на зміцнення м’язів грудної клітки, відновлення правильної постави та зменшення здавлення шляхом збільшення простору, через який проходить нерв або судина.

Для полегшення болю лікарі часто призначають нестероїдні протизапальні препарати, такі як:

• напроксен,
• ібупрофен.

Інші ліки можуть включати:

• тромболітики — для розчинення тромбів,
• антикоагулянти — для запобігання утворенню тромбів.

Якщо ці методи не дають результату, лікар може рекомендувати операцію з декомпресії грудного виходу, під час якої звільняють або видаляють структури, що здавлюють нерв або артерію.

Який прогноз?

Прогноз у людей із синдромом грудного виходу залежить від його типу.

Більшість людей із TOS покращуються завдяки:

• фізичним вправам,
• фізичній терапії.

Однак судинний TOS і справжній нейрогенний TOS часто потребують хірургічного втручання для усунення тиску на уражену судину або нерв.

Які дослідження проводяться?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту (NINDS) та інші інститути Національних інститутів здоров’я США підтримують дослідження синдрому грудного виходу через гранти для провідних медичних наукових установ.

Більшість цих досліджень спрямовані на:

• пошук кращих способів діагностики,
• удосконалення методів лікування TOS.