Епілепсія

Синонім: судомний розлад

Що таке епілепсія?

Епілепсія — це спектр захворювань головного мозку, які можуть варіюватися від тяжких, небезпечних для життя та інвалідизуючих форм до значно легших.

При епілепсії порушується нормальна активність нейронів у мозку, що може спричиняти незвичні відчуття, емоції, зміни поведінки, а іноді — судоми, м’язові спазми та втрату свідомості.

Епілепсія може мати багато причин, і існує кілька типів нападів. Будь-що, що порушує нормальний ритм роботи нейронів — від захворювання до ушкодження мозку чи порушення його розвитку — може призвести до нападів.

Епілепсія може розвинутися через:

• аномальну будову нервових зв’язків у мозку,
• дисбаланс нейромедіаторів — хімічних речовин, що передають сигнали між нервовими клітинами,
• зміни в іонних каналах клітин мозку,
• або поєднання цих та інших чинників.

Одиничний напад, наприклад на тлі високої температури (фебрильний напад) або після травми голови, не обов’язково означає, що людина має епілепсію. Зазвичай про епілепсію говорять тоді, коли в людини було два або більше нападів.

Для діагностики епілепсії часто використовують:

• дослідження електричної активності мозку,
• магнітно-резонансну томографію (МРТ),
• комп’ютерну томографію (КТ).

Чи існує лікування?

Після встановлення діагнозу важливо розпочати лікування якомога раніше. Приблизно у 70 % людей з епілепсією напади можна контролювати за допомогою сучасних лікарських засобів і хірургічних методів.

Деякі препарати є більш ефективними при певних типах нападів.

Людині з нападами, особливо якщо їх важко контролювати, варто звернутися до невролога, який спеціалізується на лікуванні епілепсії.

У деяких дітей спеціальні дієти можуть допомагати контролювати напади, якщо медикаменти неефективні або викликають серйозні побічні ефекти.

У листопаді 2019 року Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило ценобамат у таблетках для лікування фокальних нападів у дорослих — нападів, при яких може порушуватися або повністю втрачатися свідомість.

Який прогноз?

Хоча епілепсію не можна повністю вилікувати, у багатьох людей напади можна контролювати за допомогою медикаментів, дієти, спеціальних пристроїв та/або операції.

Більшість нападів не спричиняють ушкодження мозку, але тривалі або неконтрольовані напади можуть до нього призводити.

У людей з епілепсією, особливо у дітей, нерідко виникають поведінкові та емоційні труднощі.

Проблеми можуть також бути пов’язані зі стигмою, що супроводжує це захворювання: сором, розчарування, булінг, дражнення або уникнення в школі та в інших соціальних ситуаціях.

Для багатьох людей ризик нападів обмежує незалежність, зокрема можливість керувати автомобілем, а також деякі види дозвілля й активностей.

Епілепсія може бути небезпечною для життя. Деякі люди мають підвищений ризик надзвичайно тривалих нападів або раптової неочікуваної смерті при епілепсії.

Які дослідження проводяться?

Вчені досліджують основні причини епілепсії у дітей, дорослих і людей старшого віку, а також напади, що виникають після черепно-мозкової травми, інсульту чи пухлин головного мозку.

Поточні дослідження зосереджені на:

• створенні нових модельних систем для швидшого тестування потенційних методів лікування,
• виявленні генів та інших генетичних чинників, які можуть впливати на розвиток епілепсії,
• прогнозуванні того, які методи лікування будуть найбільш ефективними для людей із певними типами епілепсії.

Також учені продовжують вивчати:

• як нейромедіатори взаємодіють із клітинами мозку для контролю нервових імпульсів,
• яку роль у виникненні нападів відіграють ненейрональні клітини мозку,
• як запалення впливає на перебіг епілепсії.

Дослідники, яких підтримують Національні інститути здоров’я США (NIH), розробили гнучкий мозковий імплант, який у майбутньому може використовуватися для лікування нападів.

Учені також постійно вдосконалюють МРТ та інші методи нейровізуалізації, що допомагають точніше діагностувати епілепсію та визначати ділянку мозку, де виникають напади.

Інші напрями досліджень включають профілактику нападів, а також участь пацієнтів у клінічних випробуваннях експериментальних препаратів і хірургічних втручань.