Нарколепсія

Що таке нарколепсія?

Нарколепсія — це хронічний неврологічний розлад, спричинений нездатністю мозку нормально регулювати цикли сну та неспання. У багатьох людей із нарколепсією також спостерігається нерівномірний і переривчастий сон із частими нічними пробудженнями.

Упродовж дня в людей із нарколепсією виникають раптові, непереборні напади сонливості. Якщо це бажання стає надто сильним, людина засинає на період від кількох секунд до кількох хвилин. У рідкісних випадках сон може тривати годину або довше.

Окрім надмірної денної сонливості, у людей із нарколепсією можуть спостерігатися деякі або всі типові симптоми:

• катаплексія — раптова втрата довільного м’язового тонусу,
• яскраві галюцинації під час засинання або пробудження,
• короткі епізоди повного паралічу на початку або наприкінці сну, які називають сонним паралічем.

Оскільки нарколепсію часто помилково діагностують як інші стани, правильний діагноз іноді встановлюють лише через роки.

Точна причина нарколепсії залишається невідомою. Ймовірно, у її розвитку беруть участь кілька чинників, які взаємодіють між собою та призводять до порушення роботи нервової системи й регуляції сну.

Чи існує лікування?

Повного виліковування нарколепсії не існує. Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило препарат модафініл (стимулятор центральної нервової системи) для лікування надмірної денної сонливості.

У випадках, коли модафініл неефективний, лікарі можуть призначати стимулятори, подібні до амфетаміну, наприклад метилфенідат, для зменшення надмірної денної сонливості.

Дві групи антидепресантів виявилися ефективними для контролю катаплексії у багатьох людей:

• трициклічні антидепресанти (зокрема іміпрамін, дезипрамін, кломіпрамін, протриптилін),
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (зокрема венлафаксин, флуоксетин, сертралін).

FDA також схвалило натрію оксибат (також відомий як гамма-гідроксибутират, GHB) для лікування катаплексії та надмірної денної сонливості у людей із нарколепсією.

Медикаментозне лікування має поєднуватися з поведінковими стратегіями. Наприклад, багатьом людям із нарколепсією допомагають короткі заплановані денні сни в ті моменти, коли вони зазвичай відчувають найбільшу сонливість.

Покращення якості нічного сну також може зменшувати денну сонливість і постійне відчуття втоми.

До найважливіших практичних заходів належать:

• дотримання регулярного режиму сну,
• розслаблення перед сном,
• уникнення великих прийомів їжі,
• відмова від алкоголю,
• уникнення напоїв із кофеїном перед сном.

Який прогноз?

Жоден із наявних нині препаратів не дає змоги людям із нарколепсією постійно підтримувати повністю нормальний рівень бадьорості.

Проте надмірна денна сонливість і катаплексія — два найбільш виснажливі симптоми цього розладу — у більшості пацієнтів піддаються контролю за допомогою медикаментозного лікування.

Часто схему лікування доводиться змінювати залежно від того, як змінюються симптоми з часом.

Незалежно від віку початку захворювання, пацієнти зазвичай помічають, що симптоми погіршуються протягом 2–3 десятиліть після появи перших проявів. У багатьох людей старшого віку після 60 років деякі денні симптоми можуть ставати менш вираженими.

Які дослідження проводяться?

Національний інститут неврологічних розладів та інсульту (NINDS) підтримує дослідження фундаментальної біології сну, зокрема мозкових механізмів, які відповідають за виникнення та регуляцію сну.

У межах Національного інституту серця, легень і крові, що також входить до складу NIH, Національний центр досліджень розладів сну (NCSDR) координує федеральні дослідження сну та обмінюється інформацією з приватними й неприбутковими організаціями.

Дослідники, яких підтримує NINDS, вивчають:

• фундаментальні механізми сну,
• генетичні та екологічні чинники, які можуть спричиняти нарколепсію.

Інші вчені прагнуть краще зрозуміти генетичні та біохімічні основи нарколепсії, що в майбутньому може привести до створення нових методів контролю симптомів і, можливо, повного лікування.

Порушення в роботі імунної системи, ймовірно, відіграють важливу роль у розвитку нарколепсії. Дослідники NINDS працюють над тим, щоб з’ясувати, чому імунна система руйнує гіпокретинові нейрони при цьому захворюванні.